top of page

Формування у дошкільників екологічної свідомості

    З чого починається Батьківщина? З зеленої берізки, шумливою листям, з пісні солов'я, з вулиці, порослої зеленню - з усього того, що нас оточує. Тому виховувати в дітях любов до усього живого в природі, треба починати з самого дитинства.

     Важливими завданнями екологічного виховання є:

* Виховання гуманного ставлення до природи;

* Виховання любові до тваринному і рослинному світу.

 

   Екологічне виховання дітей необхідно починати з куточка природи. У групі помістити акваріум з рибками і щодня спостерігати за його мешканцями. Розповісти хлопцям про те, що у рибок є пишні плавці, вони дуже рухливі, а так само для ознайомлення з умовами їх проживання і годівлі, навчити дітей доглядати за ними.

    Для ознайомлення з кімнатними рослинами, можна провести ігри: «Квітковий магазин», «Мій улюблений квітка». Необхідно навчити дітей відрізняти квіти за зовнішнім виглядом, закріпити їх назви, познайомити з умовами, необхідними рослинам. Діти з задоволенням будуть за ними доглядати: поливати, розпушувати землю, мити листя, радіти їх цвітіння. Взимку висаджувати на вікні цибулю, пшеницю, овес, для того, щоб була зелень. Вчити дітей порівнювати кімнатні рослини і рослини за вікном. Знайомити з тим, що рослинам необхідний не тільки світ, земля, вода, але і тепло. Необхідно відвести місце, де помістити глину, пісок, землю, щоб хлопці могли самостійно робити досліди. Навчити їх відзначати в календарі природи стан погоди; познайомити з видами тварин і рослин, занесених в «Червону книгу». Вміла організація роботи з дітьми по догляду за тваринами і рослинами в куточку природи дозволяє вирішити завдання виховання у дітей гуманного і дбайливого ставлення до світу природи.

    Спостереження на ділянці, цільові прогулянки дають багату грунт для мислення, спонукають в дітях допитливість і допитливість. Щоденно організовувати спостереження за сезонними змінами у неживій природі, в житті рослин і тварин.

     Навесні спостерігати за капежом з дахів, зміною бурульок вранці і ввечері, за зникненням снігових будівель, появою проталин, потічків; звертати увагу дітей на набухання бруньок, поява на них листя, бутонів, квіток. Навесні летять птахи з півдня, з раннього ранку до ночі вони кружляють, кричать, поправляють торішні гнізда чи будують нові. Слід спостерігати за їх поведінкою, послухати їх спів, розглянути з дітьми, як птахи приносять у дзьобі різні гілочки, дрібні прути, суху траву, подивитися, на яких деревах будують гнізда. Можна використовувати дидактичні ігри «Назви і опиши птахів», «Хто відлітає, хто залишається», загадувати загадки, читати вірші і розповіді.

   Ознайомлення з комахами, їх користю, пояснити дітям, що мурашки охороняють ліс, очищаючи його. Коли цвіте липа, послухати дзижчання бджіл біля її запашних квіток. Пояснити дітям, навіщо потрібний бджолам сік з квіток липи.

    Милуючись красою квітучих плодових дерев, потрібно, нахиливши гілку, розглянути з дітьми квітки яблуні, вишні, понюхати їх, порівняти за кольором, величиною, розташуванню квіток на гілках.

      Треба звернути увагу дітей на те, що в ясний день вранці і вдень квітки одних трав'янистих рослин розкриваються, а в негоду і до вечора закриваються. У деяких рослин квітки розкриваються до вечора, а закриваються вранці.

    На щоденних прогулянках потрібно звертати увагу дітей на стан погоди, привчати дітей спостерігати за небом, відзначати його колір, поява і зникнення хмар, вчити порівнювати їх форму зі знайомими предметами.

     В ясний літній вечір звернути увагу хлопців на те, що на траві буває роса, а взимку - іній. Після грози треба поспостерігати прояснення неба, гру сонячних променів на деревах і траві, звернути увагу на веселку, назвати її кольору.

     Вчити милуватися осіннім пейзажем. Звернути увагу дітей на кожен листочок, його колір, зробити букет із листя, засушити їх для виробів. Поспостерігати за відльотом птахів, пояснити, що птахи, які живляться комахами, відлітають на початку осені, а ті, хто клює ягоди - пізніше, а ще пізніше відлітають водоплавні. Вчити підгодовувати птахів протягом осені та зими. В погожі осінні дні можна зловити павутинки, що летять по повітрю і поспостерігати за маленькими павучками. Розповісти про користь павука, який знищує мух.

      Після живих сприйняття природи, добре запропонувати дітям замалювати спостережувані явища, виліпити деякі предмети (овочі, фрукти, тварин). Провести бесіди про те, як готуються дикі тварини до зими. Можна використовувати дидактичні ігри: «Впізнай за смаком», «Знайди за описом».

    Взимку поспостерігати за снігопадом, хуртовиною, візерунками на вікні. Можна виконати колективну роботу на тему: «Птахи взимку» або зробити вироби з шишок, жолудів, каштанів, аплікацію із засушеного листя, моху, насіння.

    Вчити дітей встановлювати зв'язки між змінами погоди і життям рослин і тварин, фіксувати спостереження в календарі природи.

   Необхідно читати дітям книги про природу М. Пришвіна, Н. Павлової, В. Біанкі, так само використовувати прислів'я і приказки, прикмети. Все це виховує любов до природи.

Значну увагу необхідно приділяти роботі з батьками. Роботу з батьками проводити у формі зборів, тестувань, анкетувань. Проводити консультації за темами: «Зелена аптека», «Книга в екологічному вихованні дітей», «Вклонися ягідці».

     Під час походів у ліс, парк, на річку треба спостерігати з дітьми за станом місць відпочинку. Пояснювати їм, що вони повинні піклуватися про все живе в природі, а також вміти помічати дії людей і давати їм відповідну оцінку.

 

     Таким чином, виховуючи екологічні початки, діти будуть більш уважними, допитливими, емоційно - чуйними, засвоять прийоми вирощування рослин, догляду за тваринами. Хлопці накопичать багато яскравих конкретних фактів з життя природи, навчаться помічати зв'язки і відносини між ними. Все це сприяє розвитку їхнього мислення, вихованню любові і дбайливого ставлення до природи.

      Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

   Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

    Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

    Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого-розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

" Природа навчає і виховує "

        Коли ми йдемо зі своїми маленькими дітьми на прогулянку, ми разом із ними знов і знов відкриваємо світ, що нас оточує. Малята тягнуться до квітки, кошеняти, мружаться від сонячного проміння, обов'язково намагаються ступити у калюжу, дивуються кожній пташці, мурашці – всьому живому, та раз за разом із подивом в очах дивляться на нас, немов запитуючи: «А що це за дива?»

          Через слова мами або тата, бабусі чи дідуся, через наші, як вихователів, через наше ставлення до навколишнього дитина починає осягати цей невідомий світ. Як це все важливо для неї! На жаль, ми, батьки, не завжди приділяємо достатньо уваги вихованню в наших дітях ціннісного ставлення до природи, до життя, до свого здоров’я.

      Коли і як ознайомлювати дітей із природою? Зважаючи на фізичні можливості дітей, прогулянки доцільно проводити в найближчі від домівки місця. Ними можуть бути: парк, бульвар, став, річка, ліс, сад, луки, поле – такі місця, де можна спостерігати сезонні зміни в житті рослин, тварин, комах, птахів.

      Готуючись до прогулянки, ми повинні заздалегідь визначити, що треба взяти з собою для збирання природного матеріалу, проведення ігор, відпочинку. Наприклад, для прогулянки влітку на річку потрібно взяти прозору банку, сачок для виловлювання водяних жуків і плаваючих рослин; для прогулянки до лісу знадобиться кошик для збирання ягід, грибів, жолудів. Збираючись на луки, можна взяти сачок, щоб спіймати метелика чи коника-стрибунця. Після уважного розглядання комах треба обов'язково випустити на волю.

  Напередодні прогулянки дітям бажано повідомити про те, куди ви збираєтесь піти і що будете робити на прогулянці. Наприклад:

– Завтра ми разом підемо до парку. Там галявина, мабуть, уся в снігу – будемо ліпити снігову бабу. А ще подивимось,  як живе наш дуб, як він виглядає взимку.

        Таке попереднє повідомлення створюватиме в дитини добрий настрій: вона готуватиметься до прогулянки. Якщо прогулянка відбувається в зимовому парку, важливо дати відчути дитині його красу.

– Подивися, які гарні дерева у зимовому вбранні, поглянь угору, як сонячне проміння пробивається крізь засніжене гілля. А під деревами – пухкий білий  килим. Давай заплющимо очі та послухаємо. Що ти чуєш? У парку тихо-тихо, лише здалеку доноситься стукіт дятла... А пам’ятаєш, які звуки ми чули влітку?

        Під час вашої спільної прогулянки малюк, як правило, ставить безліч запитань. Жодне з них не повинне залишитись без відповіді. Пояснювати треба все те, що дитина не здатна зрозуміти сама. Все, що доступне її розумінню, вона повинна осягнути сама.

– Що робить дятел на дереві? – запитує дитина.

– Давай поспостерігаємо за ним разом, – пропонує  вихователь.

        Пояснення має бути коротким. Розповідати потрібно лише про те, що дитина безпосередньо сприймає. Детальніше розповісти про рослину чи тварину можна іншим разом. Краще це зробити вдома після прогулянки.

   Під час прогулянки варто проводити цілеспрямовані спостереження. Кількість об’єктів не повинна бути великою: 1-2 – для дитини трьох-чотирьох років; для дошкільника їх може бути 3–4. У ході спостережень необхідно «включати» різні аналізатори. Треба так організувати спостереження, щоб дитина уважно роздивилася рослину, комаху чи тварину, послухала звуки, які вони утворюють, і правильно їх назвала.

        Увагу дитини можна привернути запитанням:

– Що це за пташка сіла на гілку? Давай тихенько підійдемо і розглянемо її. Яка в неї гарна свитка, на грудях блакитна сорочка та ще і краватка, а на голові темний капелюшок. Як називається ця пташка? Синичка.

       Емоційний ефект від зустрічі з об’єктом чи явищем природи підсилить яскраве образне слово. Дорослий може розповісти невеликий віршик, заспівати пісню, загадати загадку.    

     Під час прогулянки спостереження слід чергувати з іграми. Гра – це не тільки розвага, а й метод ознайомлення дітей з природою. Ігри з природним матеріалом є способом сенсорного виховання, розвитку пізнавальної діяльності, мови.

        У молодшому дошкільному віці відбувається інтенсивне накопичення конкретних уявлень. Дитина має засвоїти правильну назву об’єкта чи  явища природи,  його виразні зовнішні ознаки,  якості. Організовуючи гру з малюком, дорослий може запропонувати дитині принести якийсь предмет. Наприклад:

– Принеси мені, будь ласка, зелений або червоний листок: великий і маленький, круглий і видовжений тощо.

        Діти також із захопленням виконують різні ігрові завдання на розвиток розпізнавання предметів на дотик. Для цієї гри можна запропонувати розпізнати предмети з заплющеними очима, або використати мішечок. Це можуть бути овочі, фрукти, шишки, жолуді, гриби, будь-які інші предмети. Дитина опускає руку в мішечок, бере предмет, обмацує його, називає, а потім виймає і переконується у правильності своєї відповіді.

        Старшим дітям, які вже мають конкретні уявлення про об’єкти природи, слід пропонувати дидактичні ігри на порівняння предметів і розпізнавання їх за частинами. До таких належить, наприклад, гра «Впізнай, чий це листочок». Для гри дорослий готує декілька листків із різних дерев. Дитині показують по одному листку, а вона мусить відгадати, з якого він дерева. Якщо дитина не може зразу дати відповіді, їй пропонують підходити до дерев і, порівнюючи листки, нарешті знайти відповідне дерево. Подібну гру можна провести з квітами в період цвітіння рослин.

        Складнішими є словесні дидактичні ігри, під час яких треба, щоб дитина виявляла деякі ознаки рослин чи тварин за описом, або описує предмет сама. Гра – значно пожвавлюється, коли хтось із дорослих бере в ній активну участь. Батько, мати або інші члени сім’ї, виконуючи всі правила гри, вступають в ігрові стосунки з дитиною як рівноправні партнери. Вони по черзі відшукують дерево чи кущ, з якого упав листок, розпізнають на дотик чи за описом інші предмети.

        Цікавою складовою частиною прогулянки є збирання природного матеріалу. Приємно повертатися з прогулянки з повним кошиком грибів, горіхів чи ягід. Осінньої пори можна збирати букети різнокольорового листя й сплітати з них віночки. Потрібно навчити дитину знаходити сучки, сухі гілки, коріння, які своїм виглядом нагадують птахів, звірів. Поступово малюк починає самостійно придивлятися до природного матеріалу і відшукувати у ньому схожі із знайомими предметами ознаки. Це приносить йому велику радість і сприяє розвитку спостережливості та уяви. Збираючи природний матеріал, слід пам'ятати, що топтати квіти, ламати дерева, ловити і забирати з собою не можна.

        Збагачувати знання дитини про природу не лише під час прогулянок у природу, а й під час будь-якого тимчасового перебування надворі: прогулянки поблизу свого будинку, піших переходів із дому в дитсадок тощо. Майже кожного дня ми бачимо одні й ті ж об’єкти природи. Тому доцільно спрямовувати увагу дитини на довготривалі спостереження за розвитком рослин, поведінкою комах, птахів. Із цією метою можна визначити з дитиною дерево, що росте за вашим вікном чи на шляху до дитсадка, квіти на клумбі у дворі і т.д. Час від часу затримуйтеся біля них на декілька хвилин і пропонуйте малюку знайти зміни в їхньому стані. Особливо помітні зміни відбуваються навесні та восени...

        Добре, коли дитина фіксуватиме результати своїх спостережень на малюнках. Зіставивши їх, легко розповісти про сезонні зміни, що вона спостерігала разом із батьками під час спільних прогулянок.

Державні символи України!       

 Герб

 

Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

 

                      Н. Поклад

Прапор України

 

Україна – це небо блакитне,

А в тім небі – зірки золоті.

Сяють нам з високості привітно

Ці два кольори, ніжні й прості.

           Україна – це жовта пшениця

           І блакитні волошки у ній.

           Гей, як любо кругом – подивися! –

           В тій країні коханій моїй!

Угорі – небозвід оксамитний,

А внизу – колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний –

Рідне небо і рідна земля.

 

                                                        П. Дубів

         КАЛИНОНЬКА

 

Ось калина над водою

Віти стеле по воді.

Хто це щндрою рукою

Їй намистечко надів,?

 

Червонясте, променисте,

Розцвітає, як вогні.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько і мені.

 

                                 Марія Познанська

                  ВЕРБА

 

Тане сніг, течуть струмки,

Ожива травичка,

І до сонця гілочки

Простяга вербичка.

 

І мякенькі, як пушок,

Ніжні, як шовкові,

Ясно дивляться з гілок

Котики вербові.

 

                             Катерина Перелісна

              БАРВІНОК

 

Недавно ще гула метелиця

Круго лежів біленький сніг

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

 

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло

І перше стрілося з відлигою,

Зустріло сонечко й тепло.

 

Як з перемогою та славою

Весна зявляється на світ,

То квітне радістю ласкавою

Барвіночку синенький цвіт.

                МАМИН РУШНИК

 

Матуся витий рушник

Мені на долю дарувала

З любовю й радістю мені

Слова пророчі промовляла:

"Храни на щастя цей рушник

Тобі він в горі допоможе,

В житті твоєму провідник -

Він вивести з нещастя зможе"

Запамятала ці слова,

Які матуся говорила

І цей кусочок полотна

Навіки в серці залишила.

 

                                   Галина Несмашна

         "Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,
          але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."


                                                                          Василь Сухомлинський

         Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
         Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

        «Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» 


                                                                            Василь Сухомлинський

         Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. 

          Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

         Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Основними напрямами патріотичного виховання є: 


— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.

          Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

        Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

          Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

 

        Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

       До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать:

  •     екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;

  •     розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми;

  •     узагальнюючі бесіди;

  •     розгляд ілюстративних матеріалів;

  •     читання та інсценування творів художньої літератури;

  •     запрошення членів родин у дитячий садок;

  •     спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо);

  •     зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

       Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

        Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

  Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу.    

         

       Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

       Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

          Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

    До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:


• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дит. садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Методичні поради з патріотичного виховання

      Проблема патріотичного виховання дошкіль­ників сьогодні є однією з найголовніших у пріо­ритетних напрямах роботи ДНЗ. Загальні зміни в суспільстві та державі, політична нестабільність сьогодення обумовлюють необхідність формуван­ня у дітей дошкільного віку високих етичних і мо­рально-психологічних якостей, серед яких важливе місце посідають патріотизм, громадянськість, від­повідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту. У зв'язку з цим значно зросла роль ДНЗ у підвищенні статусу патріотичного виховання в дошкільній освіті через оновлення його змісту і структури.

   Під патріотичним вихованням розуміють взаємодію дорослого і дітей у суспільній діяль­ності та спілкуванні, що спрямовані на роз­криття і формування в дітей загальнолюдських моральних якостей особистості, залученні до джерел національної культури, природи рідно­го краю, виховання емоційно-дієвого ставлення, почуття прихильності

     Дошкільний вік як період становлення особи­стості має свої потенційні можливості для форму­вання вищих моральних почуттів, до яких і нале­жить почуття патріотизму.

        Патріотичне почуття за своєю природою бага­тогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фі­зичний розвиток і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

       Патріотичне виховання дошкільнят має розв'язувати широке коло завдань. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної зем­лі, захисників Вітчизни, державної символіки, тра­дицій держави, загальнонародних свят.

     До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

      • формування любові до рідного краю (причет­ності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

      • формування духовно-моральних взаємин; 

      • формування любові до культурного спадку свого народу;

      • виховання любові, поваги до своїх національ­них особливостей;

      • почуття власної гідності як представників сво­го народу;

    • толерантне ставлення до представників ін­ших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.

     Основні напрями патріотичного виховання:

      • формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

      • краєзнавство;

      • ознайомлення з явищами суспільного життя;

      • формування знань про історію держави, дер­жавні символи;

      • ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;  

      • формування знань про людство.

      Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен зро­бить свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Базовий компонент дошкільної освіти як дер­жавний стандарт визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з пра­вами та обов'язками громадян України.

     Згідно з Концепцією дошкільного виховання, програмою передбачено розвиток у дітей націо­нальної культури, що є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, че­сті, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, що формує у них па­тріотизм та інтернаціоналізм.

        В освітній програмі «Дитина в дошкільні роки» виховання патріотичних почуттів до своєї Батьків­щини у дітей базується на доброзичливому став­ленні до представників інших національностей, опануванні дітьми елементарної етики міжнаціо­нальних стосунків, вихованні турботливого став­лення до людей, прагненні допомогти, формуван­ні у дітей гуманних почуттів, уявлень про доброту, чуйність, сміливість, про те, що люди на Землі мо­жуть жити в мирі й дружбі.

      Дитина старшого дошкільного віку може і по­винна знати, як називається країна, у якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні мі­сця, якою є природа рідного краю та країни, де ди­тина живе, які люди за національністю, за особи­стими якостями населяють її країну, чим вони про­славили рідну країну і весь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Досягти якісного рівня патріотичного вихован­ня дошкільників не можна без урахування специфі­ки окремих регіонів, їх національних особливостей.

       Важливим аспектом патріотичного вихован­ня є залучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.

       Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

      Значну роль у вихованні дітей відіграють на­родні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і пере­даються з покоління в покоління (шанувати стар­ших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями взаємопов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як впитися, як ходити на го­стину та ін.).

       Сьогоденна ситуація мовленнєвого середови­ща в ДНЗ неідеальна. Тому потрібно створити від­повідне розвивальне середовище для підвищення інтересу дітей до життя українського народу, до його історії та культури, до природи України шля­хом активізації художньо-мовленнєвої діяльності, як у повсякденному житті, так і спеціальних занят­тях залучати дітей до рідної мови, ознайомлюва­ти їх з народними традиціями, виховувати до них повагу.

     Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспря­мовано, системно, із використанням певних прин­ципів та методів діяльності з молодим поколінням.

bottom of page