А визначитись потрібно з точки зору науки - педагогіки, медицини, психології. З наукової точки зору відвідування дитячого садка - фактор позитивний в усіх питаннях, необхідний для повноцінного виховання та розвитку малюка. Мистецтво спілкування з іншими членами суспільства грає важливу роль в житті кожного, тому спілкуватись потрібно вчитись змалку.

 

Оформлюючи дитину в групу, батьки переживають:

                                                                                        Як там зустрінуть дитину?

                                                                                        Як будуть годувати?

                                                                                        Чому навчать?

                                                                                        Чи добре буде малюку?

                                                                                        Чи будуть його любити?

 

Це хвилювання можна пояснити - батьки вперше залишають дитину з незнайомими людьми. Це хвилювання підсилюється, коли малюк не хоче йти до садка, не хоче розлучатись з рідними, відмовляється від гри з дітьми.

 

 Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, інші - менш впевнено, більше спостерігають, ще інші - проявляють повне небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

 

 Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина - це відсутність досвіду спілкування з однолітками та дорослими.

 

 Спостереження показують, що хлопчики 3-5 років гірше переносять розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6 місяців.

 

Середній строк адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років - 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць. Виникнення у дитини стійкого "адаптаційного синдрому" свідчить про її неготовність до виходу із сім'ї.

 

Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:

 - підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;

 - прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння - вона швидше звикає;

 - в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі - 1-2 години;

 - наблизити домашній режим до садкового;

 - провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;

 - утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;

 - навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок)

 

 Правильна поведінка рідних в період адаптації:

 - говорити дитині, що вона вже доросла,

 - не залишати надовго - на цілий день в групі.

 - погуляти після відвідування на майданчику садка,

 - давати із собою улюблені іграшки,

 - повідомляти вихователя про особливі звички дитини,

 - довіряти працівникам установи,

 - придумати ритуал "прощання" і обіграти вдома,

 - зустрічати дитину з посмішкою,

 - розповідати дитині якомога більше доброго про садок,

 - підтримувати самостійність дитини вдома.

 

 Чого не потрібно робити:

 - негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,

 - наказувати вдома дитину за капризи в садку,

 - виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,

 - забороняти контакти з іншими дітьми,

 - залякувати дитину дитячим садком.

 

         Ознаки позитивної адаптації дитини в садку - хороший апетит, спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання спілкуватись з дітьми, іти в групу, нормальний емоційний стан.