Особливості адаптації дітей до умов днз

​

  Адаптація – складний процес пристосування організму на різних рівнях: соціальному, фізіологічному, психологічному. Адаптація дітей раннього віку є прогностичним тестом для характеристики динаміки стану її здоров’я при вступі не лише до дитячого садка, але й до школи.

  Адаптаційний період – серйозне випробовування для малят раннього віку. З початком відвідування дитячого садка в житті дитини відбувається безліч змін – змінюється режим дня, характер харчування, з’являється багато незнайомих дорослих, змінюються виховні прийоми та стиль спілкування. Нову обстановку, незнайомих людей не всі діти приймають одразу й без проблем.

  Адаптуватися до нових соціальних стосунків дитині важко. Здатність дітей входити у нові умови життя, приймати їх, істотно відрізняються: одні діти вливаються у колектив легко й вільно, хтось погоджується іти в дитячий садок, а перш ніж прийти в груру починає плакати, хто легко іду в групу, а у ввечері плаче вдома, трапляється що дитина не плаче, але й не грається, втрачає вагу. Безліч дітей стають неспокійними, вередливими, замкнутими у даний період. Але адаптуватися до нових умов потрібно не лише самій дитині, але й її родині, адже це також свого роду адаптація.

  Відповідно до спостережень, то час адаптації умовно ділиться на три фази:

1. Гостра – часті соматичні захворювання, порушення сну, апетиту,

зниження мовленнєвої та ігрової активності. Дана фаза триває приблизно місяць.

1. Підгостра – порушення першого місяця зменшується, але загальне тло

розвитку дитини вповільнене. Ця фаза триває приблизно 3-ри місяці.

1. Фаза компенсації – темп розвитку дитини прискорюється.

         Найважчі труднощі очікують родину дитини в гострий період. Це момент першого зіткнення з невідомим, новим, несподіваними емоційними реакціями як дитини, так і її батьків. Найбільш складна перебудова організма відбувається у гострій фазі адаптації, яка можить перейти в дезадаптацію. Період адаптації індивідуальний для кожного, з різною тривалістю і важкістю.

  За ступенем важкості перебігу адаптації слід виділяти – легку, середню та важку.

–         легка даптація – порушення в поведінці дитини спостерігаються у

продовж 20-30 днів, відзначається незначне зниження апетиту, який відновлюється впродовж двох тижнів, вдома сон дитини не порушується, взаємини з дорослими не порушені, рухова активність не знижується.

–         адаптація середньої легкості – порушення в поведінці і загальному стані

дитини виражені яскравіше, настрій дитини мінливий (часто плаче, кличе маму, проситься додому), порушується сон і апетит, який відновлюється через 2-3- тижні, можуть виникати простудні захворювання.

–         адаптація важка – яскраво виражені порушення у поведінці, дитина влаштовує істерики, поводиться агресивно, відмовляється від їжі, не спить, розлука і зустріч з батьками відбувається бурхливо та зі слізьми. Емоційний стан дитини нормалізується дуже повільно протягом 3 місяців.

   Аналіз літератури, дозволяє виділити різні групи факторів, від яких залежить адаптація дітей раннього віку до дятячого садка. Це такі фактори, як: вік дитини (найважче адаптуються діти у віці від 1 до 2 років), стан здоров’я й рівень розвитку, індивідуальні особливості дитини, батьківська опіка, сформованість навичок спілкування з однолітками й дорослими, сформованість умінь і навичок самообслуговування, біологічні фактори, соціальні фактори.

        Підводячи підсумки, можна відзначити, що актуальність цієї теми обумовлена тим, що процес адаптації – складний процес для дітей раннього вку, їхніх батьків і педагогів, які працюють із цими дітьми. Головне потрібно пам’ятати те, що кожна дитина індивідуальна і неповторна.

   Практичний психолог у цей період має допомогти будувати взаємини між дітьми, батьками та співробітниками дитячого садка. Важливо, щоб між ними склалися такі стосунки, які створювали б відчуття емоційного комфорту, впевненості, взаємоповаги, взаємодопомоги, здатності вирішувати проблеми в міру їх появи. Зробити це можливо в процесі системи психологічного супроводу всіх учасників процесу адаптації, яка включає психодіагностичну роботу, побудовану на методах анкетування батьків, опитування вихователів, спостереження за дітьми.

Вступ дитини до ДНЗ змінює майже всі умови її життя. Головна мета кожного дошкільного закладу – це виростити здорових, усебічно й гармонійно розвинутих дітей, адаптованих до життя.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Розширювати коло спілкування дитини з дорослими й однолітками для подолання страху перед незнайомими людьми.

2. Створювати вдома режим відповідно режиму дитячого садка.

3. Ознайомитися з меню дитячого садка і ввести його в раціон харчування вдома.

4. Привчити дитину до самообслуговування, заохочувати її спроби самостійно вмиватися, витирати руки, їсти, користуватися чашкою й ложкою, вдягатися і роздягатися, повідомляти про фізіологічні потреби.

5. Не показувати свого хвилювання щодо того, що доводиться віддавати дитину до дятячого садка.